Я искренне надеялась что заключительная книга трилогии о путешественниках во времени меня впечатлит гораздо сильнее чем две предыдущие, но к сожалению книга меня не впечатлила...
Вроде бы сюжет в этот раз получился более динамичнее, герои в этот раз отправляются не в прошлое, а в будущее, но мне не хватило впечатлений и эмоций. Книга по прежнему мне кажется немного наигранной, неестественной, местами даже сыроватой, да и сюжет настолько банален и предсказуем, что отгадывается с первого раза и не дарит нам интриги и загадок... Конец истории тоже, по моему мнению, получился немного наивным и предсказуемым, пожтому книга получает от меня только 3 балла!

Це перші книги автора, тому темп враження що так собі, але не всі ж зразу пишуть щось геніальне та ідеально для всіх й всюди. Тому насиченість подій та тепм я не буду критикувати.

Мене бісить, що я не взнала хто такий номер 0923 від якого пішли Кьоніхи. Сиди думай, це номер чоловіка Володарки часу  з номером 0001, яка чомусь чоловіку не дала номер хоча б 0003 чи взагалі приколу ради 0007, чи то від брата її, чи товід сестри чи то від Брата Реї з номером 0002 ті кьоніхи пішли й сама Рея не знає про рата чи сестру...Чому так думаю, бо Гелені - внучці Володарки часу дали номер 4477, а не 0003 то же чи 0004... Та й Кьоніхи були типу як ті хто мають право на владу, чи то думають, що мають. Коротче кажучи можна було це сильно не детелізувати, якщо кьоніхів ніхто не сувався ліквідувати починаючи з власника номера 0923, чи розкривати ім'я, стать.

А ще була фішка: - Якщо ті скажеш моє ім'я - я тебе почую та домопожу завжди... Щось Рея не допомагала особливо то і її не гукали. Нащо таке казати, якщо ти думаєш, що в сюжеті буде допомагати Рея, що жива до моменту своєї смерті.  Чи як десь померла, то померла всюди? Якщо вона померла й зникла всюди з радарів, то Володарка часу повинна знати про її смерть, вже до того, як в неї народиться донька...

Ну й звичай но ж, Гелені в кінці дають книгу... от сиди і думай чи таки трилогія з трохи прикритим кінцем, чи таки нам ще видавлять 4 книгу. Бо як би то було, годинник Гелени з її номером не щезає до самого кінця...

Так, світ та такий погляд на подорожі в часі мені цікаві та прийнятні. Є дві теорії про подорожі в часі. Перший тип використовують в Доктор Хто, Керстен Гір в трилогії Таймлес,- де всі твої подорожі в часі фікксуються й ти можеш натрапити сам на себе в минулому під час подорожі себе в минуле трохи раніше. Друга теорія про те, що якщо ти зробив щось при подорожі в минуле в часі, попередня версія всього зтирається і пишеться нова. Тоб то ти не стрінеш свого двійника, який при першій спробі в минуле поліз рятувати когось від аварії, а тобі треба йому допомогти чи завадити. Час типу стирає твою попередню спробу й ти робиш наново все і це теж відображається на майбутньому.
Перший спосіб подорожі в часі є найбільш розповсюджений, а другий я ось вперше зустріла в Моніки Пец чито Піц.

Такоє при подорожах в часі дехто вважає що не можна самого себе зустрічати. інші думають що можна. В випадку моніки Пец - неможна зустріти себе ж, бо помреш. Хоча й не війде особо при підтеранні часом та реаліями твої минулі спроби. Неідеально підтерті часом, але підтерті.