Цитаты из книги Шістка воронів

"No mourners," Jespers said as he tossed his rifle to Rotty. "No funerals," the rest of the Dregs murmured in reply. Among them, it passed for good luck.

– Порядочность, – пробормотал позади него Каз, – как дешевый одеколон.

Выжить. Выжить. Выжить. Так Каз проживал свою жизнь, от мига к мигу, от вдоха к вдоху, с того ужасного утра, когда обнаружил, что Джорди все еще мертв, а он очень даже жив.

Они приползли в Ледовый Двор, как крысы, но уйдут они, как солдаты, живыми или мертвыми.

– Больше денег, больше хаоса, больше долгов, которые нужно вернуть.

Нет, от нее веяло сладким, идеальным ароматом... -Ириски? Нина виновато потупила взгляд. -Каз сказал брать с собой только самое необходимое. Нужно же девушке что-то есть!

Кохання - це гiсть, на якого чекаэш, а потiм не можеш його позбутися.

Матиас схватился за голову, представив хаос, в который эти жалкие существа ввергнут его столицу. -Это всего лишь один пленник, Хельвар,-сказал Каз. -И мост,-участливо добавил Уайлен. -И все, что придется подорвать между делом,-засиял Джеспер.

- Они боятся тебя, как когда-то боялся я. Как когда-то ты боялась меня. Мы все чьи-то чудовища.

Ганьба цінніша за будь-які гроші.

— Ти занадто поквапився, Джаспере, — сказав Каз, підштовхуючи Матаяса до човна. — Я зробив усе вчасно, як ми й домовлялися. — Знаючи тебе, це було занадто рано. Наступного разу, коли зберешся мене вразити, попереджай.

— Можна мені замовити вафлі? — пробурмотів Маззен. — Що ж, усі отримають вафлі. І віскі. Якщо ми не впораємося з роботою, жодна людина не захоче залишатися поруч зі мною тверезою.

Перебільшено повільно Ван Ек засунув долоню до шухляди й дістав золотий зливок. — Колись це був свинець. — А я колись горів у пеклі!

Усі люди пахли, і ці запахи розповідали історії...

— Ти не відправляв нікого на Бурстрат. — А чому б я мав? — Якщо Ґілз не дістанеться туди вчасно... — Ніхто не підпалював дев'ятнадцятий будинок. — Я чула сирену... — Щасливий збіг. Я надихаюся всім, чим можу. — Ти таки блефував. Їй не загрожувала небезпека. Каз не хотів відповідати й просто здригнув плечима. Інеж завжди намагалася розгледіти в ньому хочу б краплю благопристойності. "Якщо всі навкруги мають тебе за потвору, тобі не потрібно витрачати час на всі ці потворні справи".

— Прошу, Казе, — простогнав Бол. — Ти мав свій дім, а потім стрельнув по ньому з гармати, Болліґере. Не чекай від мене співчуття.

Ґілз подивився на Каза, наче бачив його вперше. Хлопчина, з яким він вів перемови, був зухвалим, безрозсудним, дещо потішним, але в жодному разі не небезпечним. А зараз тут стояв монст - безстрашний і з мертвим поглядом. Каз Бреккер зник, а на його місці з'явився Нечисторукий, щоб перевірити грубо виконану роботу.

— Довелося трохи попітніти, - зізнався Ґілз. — Зараз ми невеличка організація, а місцеві охоронці не такі вже й дешеві. Але мій приз того вартий. — Ним буду я? — Ним будеш ти. — Ти лестиш мені. — Покидьки не протирамються без тебе й тижня. — Я великодушно даю їм місяць.