Отзывы о книге Інститутка
Morja4ka20 августа 2012У повісті зображено типове життя кріпаків наприкінці 19 сторіччя.
Сидимо було день при днi у дiвочiй та робимо.
Спасибi хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по iнших, чуємо.
Молода панночка, що тількі но повернулася з навчання, не дає вільно вздохнути своїм кріпакам. У молодої дівчини адський характер, вона є справжнє стерво. За короткий час вона змусила плясати під свою дудку не тількі бабусю, але й новоспеченого чоловіка, котрий стає справжнім підкаблучником. (хоч до знайомства з нею вважався страшним гордяком, але нічого такого я за ним не примітила).
-Гляди ж, - каже пані,- як ти не будеш по-моєму робити, то я вмру! -Буду, серденько, буду!
Мене дуже здивовує, як це її чоловік, полковий лікар, від неї не втік ще до весілля??
Хоче він води напитись, - вона: -Не пийте, не пийте! -Чому? -Я не хочу! Не пийте! -Та коли ж я хочу пити! -А я не хочу! Чуєте? не хочу! І вже так гляне чи всміхнеться, що він послухає.
Та після такого треба було брати ноги в руки та тікати поки ще мав можливість...
Панночка не дає спокійного життя власним кріпакам, з її приїздом на хутір чоловіка, спокійне, безгорісне життя кріпаків закінчується.
"Таке молоде, а таке немилосердне, господи!"
Але, як показали нам Прокоп й Устина вихід зі, здавалося, безвихідного положення кріпака існує...
9 понравилось757
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым