Цитаты из книги Привид опери

Если бы люди понимали, какое это счастье - иметь нос, свой собственный нос, никогда бы они не ходили гулять в комнату пыток!..

Он хотел лишь одного: быть таким, как все!

«Бедный, несчастный Эрик! Должны ли мы жалеть его? Или проклинать? Он просил только одного — быть как все. Но он был слишком уродлив!»

Отрывок из книги: Леру, Гастон. «Призрак оперы.»

"Щоб стати добрим, мені не вистачало лише, щоб хтось полюбив мене."

"Він хотів лише одного - жити, як всі люди. Але він був дуже потворний."

"Від кохання... вмирають."

"До речі, якщо вже говорити про розум, то його, цілком певно, у неї не було. Утім ніхто їй цим не дорікав."

" - О, сьогодні ввечері я віддала вам душу, я просто мертва. - У вас дуже гарна душа, дитя моє, - низьким голосом промовив чоловік, - дякую. Жоден імператор ніколи не отримував подібного дарунка! Янголи плакали в цей вечір."

"Репутація часто буває оманливою."

"Коло того, кого кохаю, жити хочу і померти, і сама смерть не здатна нас розлучити."

"Хіба можна зберегти дитячу чистоту очей, маючи душу куртизанки?"

" - Колись ви проситиме пробачення за ці всі образливі слова, Раулю, і я вас пробачу."

"Сьогодні вона знову одягла золоту каблучку, і це не твій подарунок. Сьогодні ввечері вона знову віддала свою душу, але не тобі."

""Господи, Голос ревнивий!" Ці слова, мій друже, спонукали мене думати, що я вас кохаю.."

"Ви кохаєте його! Якби не кохали, ви б не тікали від нього!"

"Він кохає мене! Він поклав до моїх ніг величезне і трагічне кохання!.."

" - Дуже тяжко, - сказала я, - дозволити себе любити в могилі. - Маємо, - мовив він незвичайним тоном, - такі зустрічі, які можемо собі дозволити."

"Які ви, жінки, цікаві геть до всього"

" - Знайте, що я увесь зроблений зі смерті! З голови до ніг!.. І що цей труп кохає вас, обожнює вас і ніколи не покине вас!"

"Він цілував поділ моєї сукні, проте не бачив,що я заплющила очі"