Цитаты из книги Der Ruf des Kuckucks

Ну хорошо, Робин не верила в существование убийцы и знала, что Страйк тоже не верит, но сам процесс!

Его одногодки давно приобрели автомобили, собственные дома с техникой, мебелью и садом, и горные велосипеды, и газонокосилки; а его имущество составляли четыре коробки хлама да обрывочные воспоминания.

Совесть Страйка, некогда суровая и непреклонная, давно пошатнулась под многочисленными ударами судьбы, а теперь и вовсе была отправлена в нокаут.

Всё дышало ухоженностью, которая достигается только большими деньгами.

Ведь при всякой превратности фортуны самое тяжкое несчастье в том, что ты был счастлив.

Страйк немного повозился с портативным телевизором и простенькой комнатной антенной, а потом, запихнув в черный полиэтиленовый мешок все вещи, требующие стирки, отправился в ближайшую прачечную-автомат; по возвращении он натянул в кабинете веревку, развесил чистое белье и сел смотреть футбол: в три часа играли «Арсенал» и «Тотнем Хотсперс».

Робин не раз замечала, что в парочки, как правило, объединяются люди одной степени привлекательности, хотя, конечно, есть факторы (например, толстый кошелек), способные заинтересовать и более привлекательного партнера.

Леда, Лула и Рошель ничем не напоминали таких женщин, как тетя Джоан и Люси; они не оградили себя от жестокости и случайностей, не зацепились за эту жизнь ни ипотекой, ни волонтерством, ни надежными мужьями, ни чистенькими иждивенцами. Их смерть не объявляли «трагической», в отличие от смерти положительных, уравновешенных домохозяек

The dead could only speak through the mouths of those left behind, and through the signs they left scattered behind them.

Відчуття, що з леді Бристою вчинили погано, повільно оповивало Страйка, мов хворобливий запах, який витав над нею — затхлий, насичений. Чимось вона нагадувала Рошель: хоч вони й були настільки несхожі, наскільки можуть бути несхожі двоє різних жінок, від обох тхнуло обуренням людей, яким не приділяли уваги, якими гребували.

Коловас-Джонс мав оливково-бронзову шкіру, точені вилиці, ніс із легкою горбинкою, темно-карі очі з чорними віями і чорне волосся, гладенько зачесане назад: шедевр, народжений з расового коктейлю, складники якого годі було розпізнати.

Хай там як, Страйк мав невиліковну звичку до ретельності. Недбало поставитися до розмови зі свідком було для нього все одно що провалятися день на розкладачці у трусах і з цигаркою. За натурою, за освітою, з поваги і до себе, і до клієнта він діяв зі скрупульозністю, за яку в армії його і хвалили, і ненавиділи.

З роками армія майже непомітно змінює людину, обтесує її так, що течія військового життя легко несе її за собою.

Інші люди його віку мали будинки і пральні машини, автівки й телевізори, меблі, садки, гірські велосипеди, газонокосарки; Страйк мав чотири коробки мотлоху і розрізнені спогади.

З досвіду Страйк знав, що профани захоплюються мотивом; але у списку професіоналів на першому місці — можливість.

Страйку більше подобалися самотність, локшина швидкого приготування і спальний мішок.

Як же так сталося, що він, який від перших років життя прагнув розслідувати, дошукуватися, збирати правду з найменших проблисків, міг отак відчайдушно й надовго закохатися у дівчину, яка брехала так легко, як інші жінки дихають?

Смак корнволльського пива навіював думки про домівку, про мир, про давно втрачене відчуття безпеки.