jgulvierj
20 февраля 2008
1 понравилось23
Ваша оценкаОтзывы о книге Левиафан
- 1 понравилось
zaveta18 февраля 2022Разочарование
Читать далееЭто третья попытка подружиться с Акуниным и Фандориным. Сначала я безуспешно пыталась прочесть скучную Азазель (бросила), потом был динамичный, но не в моем вкусе Просто Маса (бросила), и вот третья книга, которую я закончила, хотя уже на середине поняла, что зря взялась. Я ни на секунду не поверила в эту историю, она какая-то притянутая за уши, совпадения одно на другом. Как бразильский сериал, вдруг и родственники находятся, и знаменитый преступник вот тут, прямо на корабле (это мог себе позволить Гастон Леру, но я не ожидала такой простой интриги от современного автора). Убийцу я разгадала сразу как только ее ввели в сюжет, это настолько очевидно, что я расстроилась, думала, что меня запутывают. Преступление притянуто за уши, чтобы поместить всех на корабль. Платок не нужно было воровать, он был на выставке, его можно было, ну, зарисовать и сделать копию? Ведь нужен не сам платок, а его форма. Как детектив роман плох, как приключенческий роман чуть получше. Что-то происходит, пострелушки, драки... Но мне было скучно.
Ну и последнее, что мне не нравится, что Фандорин -- Мэри Сью. И Маса из Просто Масы тоже Мэри Сью. Не понимаю, как их самолюбование может нравится? Я разочарована.
Содержит спойлеры37
Annua20 июня 2021Детективна пригода на круїзному кораблі
Читать далее1878 рік. Жахливе вбивство сколихнуло Париж! В особняку відомого колекціонера містера Літтлбі опинилося 10 трупів. Померлими є домашні робітники дому та їхні неповнолітні діти. В своєму кабінеті знайдено тіло господаря маєтку. На місці злочину виявлено важливий доказ - золоту емблему з морського лайнера "Левіафан", яка може належати лише його пасажиру... ⠀ Інспектор поліції Ґош опиняється на кораблі-мрії і мусить знайти вбивцю, котрий має намір відплисти ближнім рейсом. ⠀ Історія нагадувала книгу "Вбивство в Східному експресі" - замкнене коло підозрюваних, слідство ведеться в межах транспорту, особисті риси Ераста Фандоріна ніби змальовано з Еркюля Пуаро - спостережливість, ерудованість, такий само "вау" ефект аналізу рис характерів пасажирів... ⠀ З персонажів мені сподобався лише японець Аоно. В історії цікаво порівнюються європейська та японська культури, звичаї, виховання. Книга досить пізнавальна з точки зору наявності різних цікавих фактів. ⠀ Також хочу виділити манеру оповідання. Тут звичний опис від третьої особи поєднано з особистими спостереженнями деяких героїв - Аоно, Реджинальда Мілфорд-Стоукса. ⠀ Розв'язка перевернула все з ніг на голову, вибухнув заряд злочинів з новою силою. На мій погляд занадто насичено-стрімким вийшло завершення книги і через це виникло враження штучності. Безпосередньо останні сторінки залишили в мені великий сум від подій, які чекають пана Реджинальда... ⠀ Загалом книга цікава, дещо нудна іноді, хоча інтрига впевнено трималася до кінця. Раджу її любителям класичних детективів.
24
anch111116 января 201533
valera66611 декабря 201335
Tangerine26 июня 200837
