Отзывы о книге Cujo

Честно, перед прочтением не думала, что книга такая страшная. Именно конец. После прочтения книги я поняла, что это ТАКАЯ давка на психику... Меня убили более описания, нежели сюжет. Хотя, когда читала о "заключении" Донны и Тэда их страх будто передался мне. Я представляла себе эту собаку и у меня была почти истерика, когда (ОСТОРОЖНО, СПОЙЛЕР!) Донна убила Куджо. Все эти кровавые описания вываливающихся глаз, мозга... Брр... Но это придает книге всю прелесть ужастика. Именно за это я поставила ей такую оценку. Прекрасная книга, но ночью её лучше не читать, ибо я не смогла заснуть. Может, просто потому, что я слишком хорошо или слишком плохо воспринимаю ужасы...

Довго я, чесно кажучи, наважувалась на цю книгу. Приблизно була знайома з сюжетом, а коли щось страшне трапляється з тваринами, особливо з собаками, дуже важко таке переживаю. Але ж то Кінг і я просто не могла лишити книгу без уваги.

В центрі подій дві родини, що живуть у містечку Касл-Рок (звичайно ж), і життя яких розділилося на "до" та "після". У кожної свої проблеми та радощі, але все перевернеться з ніг на голову за якихось два-три дні. Вдаватися в подробиці сюжету я не буду, бо не вдасться уникнути спойлерів. Просто повірте на слово, їх усіх чекають пекельні події.

Містики в книзі шукати не варто, але не розслабляйтесь...страшно буде! Ще я як! Книга просто просякнута різними страхами. Дорослі бояться за майбутнє, бояться за дітей і один за одного. Діти бояться уявних чудовиськ, що ховаються в шафі та реальних, що чатують у темряві. Куджо боїться змін, що відбуваються з ним самим...

Книга лишила по собі досить неоднозначне враження. З однієї сторони я впевнена, що перечитувати її не буду точно, але й байдужою вона мене не лишила. А твір, що викликає сильні емоції, навіть якщо це не захват і не метелики в животі, заслуговує на повагу! Також я просто повинна зазначити, що фірмовий Кінгівський стиль - то окрема любов, тому істинному кінгоману буде, за що оком зачепитись)

І на останок просто не можу не нагадати, що ми у відповіді за тих, кого приручили...як за тварин, так і за людей. Не забувайте про це, будь ласка.

Я долго обходила стороной данную книгу,
хотя я большой фанат Кинга и его творчества.
Поэтому мы все таки встретились с Куджо.

Жил был пёс. Большой и добрый. Однажды его укусила летучая мышь и он стал нечтом, которое просто хочет убивать всех. Это все..остальное узнаете когда прочтёте (или если прочтёте)

Я не хотела ее читать просто потому что мне не было интересно узнать эту историю, не было желания, глаза не горели. Я думала, что тут может быть такого захватывающего..но тем не менее это ведь черт возьми Кинг.

В общем сразу хочу сказать, что почитав кучу хвалебных отзывов я свое мнение не поменяю. Меня эта книга особого не впечатлила. Прочла чтоб узнать чем там всё закончится. Перечитывать не буду.

І вкотре я знімаю капелюх перед талантом Стівена Кінга. Скажу чесно, книга в мене особливого бажання прочитати не викликала і взявся за неї суто з хронології написання творів.

Куджо, це назва собаки, яка мала нещастя заразитися на сказ. Так, сказ буде головним винуватцем всіх бід в цій книзі. Якщо ви гадаєте, що ця хвороба не така вже і страшна, то тут вона постане з іншої точки зору... За напрацьованою "кінговською" схемою в книзі переплітаються долі кількох осіб. Це мені нагадує трохи стиль Брауна. Щось схоже. Ідеальні сценаристські прийоми, коли іде історія про одних, тут, в цей самий час, описуються події вже в іншій родині. Оці зміни картинок і подобаються найбільше. Не пряма розповідь якоїсь історії, а постійна зміна локацій.

Історія життєва, в якій описані сімейні проблеми. Дорослі проблеми. Де має місце і подружня зрада, і родинні відносини, і зростання дітей, і проблеми заробітків... Все це притягує і підкупає. Підкупає по-дорослому. І все це могло б набути мелодраматичних обрисів, якби не хвороба. Хвороба тварини. І як же стає шкода собаку на перших етапах захворювання. Як описано її біль і не розуміння ситуації. І як ця хвороба виходить на перший план і перетворює роман на справжній трилер.

А далі стає все більш цікаво. Кінг - майстер нагнітання обстановки. Із середини книги ти вже не можеш з нею розлучитись. Як завжди майстерно і актуально. І навряд чи кінцівку можна назвати хепі-ендом.

Читається книга легко. Переклад хороший. Все якісно як і повинно бути від Кінга.

Как часто родители покупают детям приглянувшуюся им зверушку, абсолютно не задумываясь о последствиях? "Это твоя собака! Если он нагадит, будешь убирать сам" - все, что порой говорят они ребенку. А как на счет научить свое чадо ответственности? Ведь она не ограничивается уборкой туалета за любимым зверьком, не так ли?

Но в этой книге домашний питомец предстает еще и как средство манипуляции собственным ребенком. Вот что самое отвратительное! Именно это приводит к таким тяжелым последствиям (в том числе и для главного манипулятора).

Как часто люди, разозлившись друг на друга (даже не без причины), пренебрегают элементарными звонками для собственного успокоения и успокоения своих близких? Разве так трудно поднять телефонную трубку и, пускай сквозь зубы от обиды, поинтересоваться, как там человек? Иногда минутное промедление может обойтись очень дорого. И потом никакое самолюбие и чувство гордости не залечит рану потери и не вернет прошлое.

Прекрасно нарисован и съедающий изнутри человека эгоизм. За него также можно порой крайне дорого поплатиться. Люди думают только о себе, своих чувствах и эмоциях, забывая о близких, причиняя им боль незаслуженно и не имея на это никаких причин. А оборачивается подобное поведение против них самих, нанося удары еще тяжелее.

Кто в этой истории Куджо? Или что? Случайное стечение обстоятельств или настигающая расплата за причиненные обиды добрым людям? А может быть просто очередная жертва человеческой безответственности?