Цитаты из книги Маркиз де Сад

"... дозволені насолоди ніяк не можуть зрівнятися з насолодами забороненими, яким властива неоціненна пікантність переступати суспільні норми й скасовувати закони!"

"... вимагати від неоднакових людей коритися однаковим законам - страшенна несправдливість; що прийнятне для одного, абсолютно недосяжне для іншого."

"Справді дивує, як у нашому світі люди, які не знають свого бога, на основі своїх обмежених ідей можуть вирішувати, чого саме цей бог вимагає від них, що дарує йому радість, а що розлючує сміховінний привид їхньої уяви."

"... невігластво та страх - це дві підвалини, на яких стоїть будь-яка релігія. Саме стан людської невизначеності й непевності перед лицем Бога є побудником прихильності до релігії."

"... треба поважати дружні зв'язки, поки вони вигідні. Друзів, які нам служать, тримаймо біля себе, але відразу забуваймо їх, щойно потреба в них відпала. Людей любити треба тільки заради себе; а заради них самих любити їх - самообман."

"Усі чоловіки й жінки дуже схожі між собою: немає такого кохання, яке б не впало під натиском здорових думок. Ох, яка омана - те сп'яніння, що, заполоючи всі наші почуття, занурює нас у такий стан, коли ми нічого не бачимо, коли живемо лише заради об'єкта, якогоми обожнюємо до нестями. Хіба це називається повноцінним життям? Такий стан скоріше схожий на добровільну відмову від усіх усолод життя."

"Зв'язок між батьками й дітьми пояснюється лише страхом, який батьки відчувають перед самотньою старістю, і якщо вони про нас піклуються в дитинстві, то лише для того, щоб ми доглядали за ними на схилі їхнього віку."

"... те, що вигідне одній людині, але іншій шкодить, можна вважати злочинним тільки довівши, що скривджений має більшу цінність для природи, аніж кривдник. Адже перед природою всі рівні, тож віддати перевагу якомусь із них неможливо; природа абсолютно байдуже споглядає на те, як певні діяння вигідні для одних, але згубні для інших."

"Якби жінки з'являлися на світ лише для того, щоб народжувати, а так воно, безперечно, і було б, якби природа дуже переймалася людським розмноженням, то чи допустила б вона, щоб на своєму довгому віку жінці було відведено лише сім років, коли вона здатна до родіння собі подібних? Як? Природа жадає розмноження, і все, що не відповідає цій меті, ображає її, однак зі ста років створінню жіночої статі виділено тільки сім років для дітородіння!

"Забудьте про стриманість: соромливість ніколи не була чеснотою. Якби природа хотіла, щоб ми ховали якісь частини свого тіла, вона б сама про це потурбувалася. Але вона сотворила нас голими. Отже, вона хоче, щоб ми були такими, й будь-який супротив суперечить її законам."

"Природа створила нас для первісного стану війни й руйнування і вона хоче, щоб миперебували в ньому й надалі."

"... жостокість - це зовсім не вада, а найпервинніше почуття, яке заклала в нас природа. Ще задовго до настання свідомого віку дитя ламає свої іграшки, кусає пипки годувальниці, душить пташок."

"... богохульна мова якнайкраще розпалює фантазію."

"Зовсім не бійся дітогубства; злочин цей - уявний. Ми завжди господарі вмісту черева свого й не коїмо нічого злого, коли знищуємо матерію, як от очищаємося за допомогою медикаментів, коли в тому є потреба."

"... лад має бути в усьому, навіть у нестямі хоті та підлості."

"За злочин треба платити іншим злочином"

"... якби природа бажала заборонити содоміцькі насолоди, радощі інцесту, мастурбацію і таке інше, чи дозволила б вона всі ті задоволення, які ми отримуємо від них? Вона б нізащо не допустила би того, що справді шкодить або ображає її."

"... як після великих катастроф, яких зазнала наша планета, міг би відтворитися людський рід інакше, якщо не завдяки інцесту?"